Саксаганський район. КЗ "ДНЗ № 191" КМР








Батьківський лекторій

Чому діти часто хворіють в дошкільному закладі?

Жодна дитина не виростає без хвороб. Це аксіома. Віддаючи малюка в дитячий садок, потрібно прийняти, що там його незріла імунна система познайомиться з різними вірусами і бактеріями, дитина почне хворіти і таким чином набувати імунітет. Дозрівання імунної системи відбувається, як правило, до 7-9 років, до цього віку дитина вже знайомиться з безліччю основних дитячих інфекцій, виробляє до них стійкість, і не витрачає шкільні роки на «постільний режим». Так має відбуватися в ідеалі.
Що ж ми маємо в реальному житті?
Безліч обставин роблять перші кілька років життя дитини у дитсадку суцільним подорожжю від однієї хвороби до іншої.
1. Перш за все, це виражається в тому, що сучасні працюючі батьки приводять у садок нездорових, дітей. Тим самим до останнього відтягуючи момент виходу на «лікарняний». Важко їх засуджувати, знаючи сучасне ставлення роботодавців до співробітниць, у яких часто хворіють діти. Медперсонал знаючи всі ці складності, проявляють лояльність і не відправляють хворих малюків додому. Мало того, що хворі діти ризикують отримати ускладнення самі, вони ще й поширюють інфекцію навколо себе, заражаючи інших.
2. Вкрай бідна матеріально-технічна база дитячих установ, їх входження в загальну систему житлово-комунального господарства посилюють проблему захворюваності. Ні для кого не секрет, що у вересні, коли дітвора збирається разом після літнього відпочинку, через відсутність центрального опалення в групах сиро і холодно. Діти мерзнуть і застуджуються. «Грамотні» батьки, як правило, прагнуть пропустити вересень і починають водити дитину в садок з жовтня, коли в приміщеннях стає тепло. Навіть занадто тепло. Через неможливість відрегулювати температуру в приміщеннях дітям восени дуже жарко, а в  морози – холодно. При цьому рівень вологості складає в кращому випадку 20-25% проти необхідних 50%. Не дивно, що слизові малюків пересихають і перестають виконувати свою захисну функцію.
3. Харчування.
Загальновідомо, що їжа в садках оптимально збалансована за якістю та кількістю. Смакові якості сніданків і обідів в розрахунок не приймаються. А що робити, якщо дитина їсть тільки «мамину» їжу? Чи будуть у нього сили на заняття, ігри та прогулянку? Чи зможе він не замерзнути на вулиці, якщо в животі пусто? Недоїдання веде до фізичного і розумового виснаження, зниження опірності організму несприятливим умовам.
4. Якісний і кількісний педагогічний склад ДНЗ.
Невисока заробітна плата при високих вимогах до кваліфікації та рівнем освіти призводить до браку педагогічних і обслуговуючих кадрів у дитячих садках. Низький уклін старої педагогічної гвардії, що продовжує любити, розуміти і опікати наших малюків, незважаючи на жебрацьку оплату настільки нервової і відповідальної праці. Однак, поряд з ними, скільки з'явилося у садочках «випадкових» людей!
5. Наповнюваність груп.
У той час як рівень підготовки і кількість вихователів у ДНЗ падає рік від року, наповнюваність груп невпинно зростає. Чи може один вихователь і «нянечка» впоратися з такою кількістю малюків? Їх треба організувати на сніданок, обід і полуденок; простежити, як вони сходили в туалет, помили руки; не упустити їх з виду на прогулянці; вкласти спати після обіду. Весь цей час діти бавляться, б'ються, не слухають і не слухаються, слабо зав'язують шапки і нерівно застібають гудзики, що не заправляють штани в чоботи і іншими способами перешкоджають процесу «виховання і розвитку особистості». А яка-небудь мама потім скаржиться, що її хлопчикові погано шарфик зав'язали, і у нього потім горло заболіло. Або який-небудь дівчинці кофточку під куртку не одягли (носочки в чобітки тощо), вона переохолодилася  …. Кому не відомі такі конфлікти, які неможливо ні дозволити, ні уникнути?
6. Психологічні чинники.
Існує і ще одна причина, по якій дитина може часто хворіти. Це небажання ходити в дитячий сад. Якщо йому там не подобається, якщо зв'язок з мамою ще занадто міцний, якщо вдома з бабусею йому краще …… організм буде всіляко чинити опір походу в дошкільний заклад аж до хвороб. У таких випадках говорять, що дитина психологічно не дозріла до дитячого саду і рекомендують повторити спробу в наступному році.
Але дещо батькам таки зробити під силу. Кожна мама, особливо не працююча, повинна сказати сама собі, що з завтрашнього дня вона не водити сопливого і кашляючих сина чи доньку в дитячий сад, тому що вона не хоче заражати інших і побоюється ускладнень для свого малюка. І тоді незабаром рівень захворюваності у садочках впаде в рази. Адже давно відома приказка: хочеш змінити світ – почни з себе!

 

Сім   помилок   батьків

ПОБУТОВІ ПОГРОЗИ

         «Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів», «Роби так , як я сказав», «Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю».

         Такі погрози викликають у дитини страх, і почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

АВТОРИТАРНІ НАКАЗИ

         «Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися», «Я тобі забороняю товаришувати з …», «Я – мати, тож краще знаю, що для тебе добре, а що – ні».

         Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це порушує атмосферу рівноправності в  родині. Дитина затамовує образу: «Ось виросту, побачимо, хто сильніший» - думає вона.

КРИТИКА «ГЛУХОГО КУТА»

         «Ти абсолютно не привчений працювати», «Ти такий лінивий, як і твій батько», «Учу тебе вчу, а все марно».

         Таке зауваження заганяє дитину у глухий кут, не залишаючи їй надії на виправлення. Дитина, почуваючись позбавленою батьківської любові та підтримки, відчужується, стає замкненою, неговіркою.

ОБРАЗЛИВІ ПРИЗВИСЬКА

         «Ти поводишся як упертий віслюк», «Таке може сказати тільки повний дурень», «І в кого ти такий йолоп уродився?».

         Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, та закріплюють у свідомості модель спілкування у формі приниження.

НЕВМОТИВОВАНИЙ ДОПИТ

         «Чим так довго займаєшся?», «Чому ти так довго одягаєшся?».

         З’ясовуючи неістотні деталі у поведінці дитини, батьки формулюють у дитини недовіру до самого себе. З’являється страх перед дорослими,дитина в майбутньому буде приховувати від батьків своє особисте життя.

БЕЗАПЕЛЯЦІЙНІ ТВЕРДЖЕННЯ

         «Ти так робиш мені на зло, я знаю», «Ти жадібний, я зрозумів».

         Це болісні й руйнівні для дитини та його психічного здоров’я твердження. Не бажання дорослого розібратися в діях дитини, зводить між ними стіну, яка ставитиме деталі вищою.

НЕСВОЄЧАСНІ ПОРАДИ

         «Якби зробив так, як я радила, не було б …», «Навіщо переймаєшся так? То все дурниці».

         Дитині не потрібні поради, їй потрібно щоб її:

         - ВИСЛУХАЛИ;                    

         - ПОСПІВЧУВАЛИ;                  

         - ДОПОМОГЛИ.

БЕЗПЕКА НА ЛЬОДУ 

 

 

Ожеледиця

 

    Пам’ятайте, що кращими для льоду є підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без високих підборів.
         Людям похилого віку краще в “слизькі дні” взагалі не виходити з будинку, але якщо потреба змусила, не соромтеся взяти палицю з гумовим наконечником або з шипом. Якщо у вас з собою сумка чи торба, то вона повинна бути тільки такою, яку можна носити через плече. Дві третини травм люди похилого віку отримують при падінні.
      Прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводження небезпечні для здоров’я.
         Не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі або неспритні. Зачекайте, поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.

 

 

 

Як можна зменшити ризик травм у ожеледицю

         Будьте готові, про всяк випадок, під час перебування на вулиці в такі дні, впасти.
      Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, ступайте на всю підошву. Руки мають бути вільні від речей. Пам’ятайте, що поспіх збільшує небезпеку падіння, тому виходьте з будинку неквапом.
      При порушенні рівноваги швидко присядьте – це найбільш реальний шанс втриматися на ногах.
      Падати в ожеледицю слід з мінімальною шкодою для свого здоров'я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння стисніться, напружте м’язи, а доторкнувшись до землі, обов'язково переверніться – удар, спрямований на вас, розтягнеться і втратить свою силу при обертанні.
      Не тримайте руки в кишенях – це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.
      Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони вкриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає небезпеки травмувань.
      Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та потрапити на дорогу, автомобіль може виїхати на тротуар.
      Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. В ожеледицю значно збільшується гальмівний шлях автомобілів, і падіння перед автомобілем, що рухається, може призвести, в кращому разі, до каліцтва, а то і до загибелі.
      Небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. Травми при цьому найчастіше важкі, всупереч переконанню, що людина напідпитку падає завжди вдало. При сп’янінні люди не так чутливі до болю і за наявності травми не звертаються своєчасно до лікаря, що спричиняє згодом ускладнення.
      Якщо ви впали і через деякий час відчули біль у голові, в суглобах, нудоту, побачили, що утворилися пухлини – терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можливе виникнення ускладнень з неприємними наслідками.

Обережно – бурульки!

         Пересуваючись містом в період танення льоду, слід бути особливо уважним, проходячи повз будинки чи біля високих дерев, спершу необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів. Нестійкі погодні умови - відлига вдень і заморозки вночі та значне нагромадження снігового покриву сприяють активному утворенню бурульок на покрівлях споруд (особливо старих будинків з похилим дахом), виступаючих архітектурних частинах будинків та великих деревах. По можливості необхідно триматись на відстані 3-5 метрів від будинків та інших споруд, вибираючи найбільш безпечний маршрут руху. Ні в якому разі не заходити за спеціальні огорожі поблизу будинків чи дерев.
         Будьте обережні, бережіть себе - це запорука безпечного перебування на вулиці при погіршенні погодних умов, особливо у зимовий період.

Рятування потерпілих на льоду

Надання допомоги людині, яка провалилася під лід, - надзвичайно небезпечне заняття, потребує зібраності та виваженості в діях. Щоб допомогти людині, що терпить лихо, і не потерпіти самому, дотримуйтесь наступних правил:

    - без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомоги впоратись самотужки, чи краще покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано і обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище;

    - протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну клюшку або киньте вірьовку, зв'язані паски тощо. Якщо вам усе-таки необхідно вийти на лід, то ляжте на лід і повзіть по поверхні, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи поперед себе вірьовку чи пасок. Добре, якщо ви одягнете рятувальний жилет;

    - будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому палицю, жердину чи киньте вірьовку. Якщо вірьовка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то, міцно тримаючись за кінець вірьовки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку;

    - витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами - так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягли, не дозволяйте йому підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега;

    - після того, як витягнете потерпілого на берег у безпечне місце, викличте "швидку медичну допомогу", надайте  йому  першу допомогу, необхідну при охолодженні організму.

Перша допомога при гіпотермії (переохолодженні)

 

Ознаки гіпотермії:

- тремтіння і озноб, які можуть бути відсутніми на пізніших стадіях; - оніміння;

- втрата координації рухів;

- зніяковіння, незвична манера поведінки;

- температура тіла нижче 35 град. С.

         Якщо в потерпілого одночасно спостерігаються ознаки відмороження і гіпотермії, в першу чергу надавайте допомогу як при гіпотермії. Цей стан може призвести до смерті, якщо людину терміново не зігріти, але навіть у цьому випадку не варто залишати без уваги відмороження, яке при тяжкому ступені може призвести до ампутації пошкодженої частини тіла.

         Гіпотермія належить до невідкладних медичних станів. Дотримуйтесь принципів надання першої допомоги і виконайте додатково спеціальні заходи при гіпотермії:

- викличте "швидку медичну допомогу";

- поступово відігрійте постраждалого, загорнувши його в ковдри або сухий теплий одяг;

- не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його в теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;

- будьте надзвичайно уважними при поводженні з потерпілим;

- по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки з теплою водою);

- дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості.

Найкраще, якщо відігрівання буде відбуватись з середини тіла (тепле пиття) одночасно з відігріванням з зовні.

 

 

Правила поведінки на льоду
Зима - чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .
Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший. Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.

Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!

Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.

Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді

У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б'ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.

У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:

  •      не піддавайся паніці, утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;
  •      клич на допомогу;
  •      намагайся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
  •  `    намагайся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
  •      вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.
Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.

Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно:
  •      покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих;
  •      знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
  •      оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.

Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:

  •      крикни, що ти йдеш на допомогу;
  •      наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;
  •      підклади під себе лижі, дошку, фанеру;
  •      обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
  •      не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;
  •      витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.
Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям! Не виходь на лід без дорослих!