КЗ "ДНЗ № 191" КМР








Сторінка психолога

Психолог у дитячому садку – це:

- «жива» вода для дитини, якою можна зцілити всі рани душі;

- «швидка допомога»;

- садівник, який знає, куди посадити паростки, щоб вони розцвіли дивними квітами, і які потрібні умови для кожної рослини;

- місток між дитиною й іншими дітьми;

- дорослий, котрий по-справжньому любить гратися;

- творець психологічного клімату в колективі, й каталізатор його творчого потенціалу.  

  До  функціональних обов'язків практичного психолога входить:

 

·             діагностична робота (анкетування, тестування, діагностика - розвиток психічних процесів (пам'ять, мислення, мовлення, увага, уява), розвиток емоційно-вольової сфери, міжособистісні взаємини тощо)

·             робота з дітьми дошкільного віку ( групова та індивідуальна робота)

·             робота з педагогами ДНЗ (консультування, психологічна просвіта, профілактична та розвиваюча робота (семінари-практикуми, тренінги, кругли столи тощо))

·             робота з батьками вихованців (консультування, психологічна просвіта, профілактична та розвиваюча робота (консультації, тренінги, наочна агітація тощо))

Фотографії за всіма видами діяльності можна подивиться у розділі фотогалерея

 

 

Дитячий психолог - фахівець, який допомогає дорослим зрозуміти, що відбувається з їхньою дитиною і з ними. Робота йде як з дітьми, так і з дорослими щодо виявлення проблеми і пошуку рішень.

Психологічне консультування дітей - це особлива форма допомоги сім'ї з боку психолога, орієнтована на подолання життєвих труднощів дітей та їх батьків.

Завдання дитячого психолога - створити умови, в яких Вам буде простіше і зрозуміліше побачити себе і життя своєї родини з боку, усвідомити, які установки і дії створюють проблеми.

Мета консультування - вирішити проблему, що виникла у дитини  шляхом аналізу ситуації, що склалася, знаходження балансу у взаєминах і відновлення сприятливого психологічного клімату в родині.

Дитячий психолог працює з актуальним станом дитини і батька, проводить первинну діагностику, задає питання про життєвій ситуації і структуру сім'ї.
У процесі спілкування психолог створює умови для того, щоб клієнт (батько-дитина) усвідомив свою проблему, зрозумів її причини і знайшов рішення.

Форми роботи дитячого психолога:
• індивідуальна (у тому числі ігрова, пісочна терапія, арттерапія тощо) і групова (дитячі тренінги);
• психологічна робота в контексті сім'ї (спільна робота дитини і батьків)

В яких напрямках працює дитячий психолог:

 

- Дитяче індивідуальне психологічне консультування;


- Психологічна корекція дитячих особистісних порушень, таких як примхливість, агресія, замкнутість тощо;
 

 

 

- Розвиваючі заняття як індивідуальні, так і групові. Це заняття з розвитку пам'яті, мислення, уваги тощо;

- Індивідуальна психологічна діагностика особистості дитини, рівня психічних процесів, а також рівня підготовленості до школи;

 - Консультування батьків з питань виховання та розвитку дітей.

З якими проблемами працює дитячий психолог:

- Це соціальні ситуації: дитина йде в дитячий садок, розлучення батьків, смерть когось із близьких, поява нового члена сім'ї, випадки сексуального або психічного насильства над дитиною, серйозна хвороба дитини або когось із близьких людей, переїзд на нове місце проживання тощо;

- Агресія, замкнутість, примхливість, нав'язливі дії, сором'язливість, підвищена образливість, упертість, тощо;

- Страхи і тривожність дитини;

- Проблеми адаптації;

- Проблеми спілкування з однолітками;

- Патологічні звички: кусання або гризіння нігтів, смоктання предметів, онанізм тощо;

- Рівень психічних процесів (пам'ять, увага, мислення) не відповідає віку дитини;

 - Безпорадність батьків, втрата контролю над ситуацією.

 

 

Новий колектив: як підготувати дитину

 

Дитячий садок – це один із перших досвідів колективного спілкування діточок. Потрапляючи у нове середовище, не всі діти відразу й без проблем приймають незнайомих людей. Дитині необхідно пройти досвід встановлення контакту з новим колективом, навчитися спілкуватися та встановлювати міжособистісні зв’язки з оточуючими. Тому, дитячий садок слугує гарним місцем для формування та розвитку навичок взаємодії у колективі.

Потрапляючи у новий колектив, дитина проходить період адаптації. Адаптація (від лат. - пристосовувати) – в широкому сенсі, пристосування до мінливих зовнішніх і внутрішніх умов. Адаптацію в умовах дошкільного закладу потрібно розглядати як процес входження дитини в нове для неї середовище.

Для успішної адаптації дитини до умов дошкільного закладу дорослим необхідно сформувати у неї позитивну установку на дитячий садок, добре ставлення до нього. Це залежить від професійної майстерності вихователів, атмосфери тепла, доброти, уваги. Труднощі адаптації виникають в тих випадках, коли дитина зустрічається з непорозумінням, коли намагаються втягнути в спілкування, зміст якого не відповідає її інтересам, бажанням. Дитина повинна бути готовою до того рівня спілкування, який задає атмосфера дитячого садку. Діти далеко не завжди володіють необхідними для дитячого садка навичками комунікації.

Невиконання основних педагогічних правил при вихованні дітей призводить до порушень інтелектуального, фізичного розвитку дитини, виникненню негативних форм поведінки.

На процес адаптації дитини впливають такі аспекти, як досягнутий рівень психічного і фізичного розвитку, стан здоров'я, ступінь загартованості, сформованість навичок самообслуговування, комунікативного спілкування з дорослими та однолітками, якості характеру самого малюка, наявний рівень тривожності та особистісні особливості батьків. Діти, що мають відхилення в цих сферах важче адаптуються до нових мікросоціальних умов. У них може розвиватися емоційно-стресова реакція, що призводить до порушення здоров'я.

Психологічна готовність дитини до ДНЗ– це одна із найважливіших умов психічного розвитку в період дошкільного дитинства.

 

Декілька порад як підготувати дитину до нового колективу

{C}·                   Розкажіть дитині, що в дитячому садку вона зможе придбати новихдрузів. Навчіть її зразковим фразам, словам, якими вона зможезвертатися до своїхнових друзів. Почитайте вірші або дитячіісторії про дитячий садок, покажіть картинки.

{C}·                   Обов'язково поговоріть з дитиною про роль вихователя. Навчіть дитину, як правильнозвертатися до вихователя та як заявляти про свої потреби.

{C}·                   Попереджайте малюка, що можуть бути і труднощі через те, що там багато діточок, а вихователь один. Навчайте його терпінню.Але завжди запевняйте, що мама або тато обов'язково прийдуть за ним.

{C}·                   Пограйте з дитиною вдома в гру "Дитячий садок". Створіть парутипових ситуацій, які можуть виникнути в дитячій групі. Наведіть кілька варіантів для малюка, щопідкажуть йому правильні способи реагування. Цим ви вже будете закладати основиспілкування та входження малюка в новий колектив – спочаткудитячий, потім шкільний, а потім вже й дорослий.

{C}·                   Щоразу після приходу з дитячого саду необхідно питати дитину про те, як пройшов день, які вона отримала враження, з ким познайомилася та потоваришувала. Обов'язково потрібноакцентувати увагу дитини на позитивних моментах, так як батьки навіть короткими фразами здатні сформувати позитивнеставлення до дошкільного закладу та нового колективу.

{C}·                   Цікавтеся, з ким ваш малюк дружить,вітайте і заохочуйте дружбу сина або доньки.

{C}·                   Підтримуйте тісний контакт з вихователями – цікавтеся поведінкою дитини в саду, її відносинами з дорослими та однолітками, обговорюйте проблеми, що виникають.

 

 

 

 

 

Криза трьох років

Криза трьох років – це один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це руйнування, перегляд старої системи соціальних відносин, криза виділення свого «Я». Дитина, відділяючись від дорослих, намагається встановити з ними нові, більш глибокі відносини.

Криза трьох років не має чітких меж. перші симптоминепокори іноді відзначаються вже в 18-20 місяців, однак найбільшої інтенсивності вони досягають в період з 2,5 до 3,5 років. криза наростає досить поступово, з часом досягає певного піку, а потім затихає.

Причина виникнення криз полягає в тому, що у дитини з'являються нові потреби, а старі форми їх задоволення вже не задовольняють, а часом навіть заважають та стримують, тому й перестають виконувати необхідні функції.

Л. С. Виготський назвав сім найбільш яскравих особливостей поведінки дитини в період кризи трьох років:

{C}·                        Негативізм – це негативна реакція дитини до дорослого, перестає беззаперечно виконувати його прохання, прагне зробити навпаки, тобто прямо протилежно тому, що їй сказали.

{C}·                        Упертість - дитина починає постійно наполягати на своєму, щось вимагати удорослого і відмовитися від власного рішення навіть при умовах, що змінилисяобставинах дитина не може. Упертість слід відрізняти віднаполегливості в досягненні будь-якої певної мети.

{C}·                        Норовливість - часті капризи,невдоволення, опір нормамвиховання, способу життя, який склався до трьох років. Дитина починає заперечувати все, що вона спокійно робила раніше. Їй нічого не подобається (наприклад, вона вже не хоче йти з мамою за ручку, надягати певні речі тощо).

{C}·                        Свавілля - дитина все хоче робити сама, постійно бореться за своюсамостійність.

Наступні три симптоми зустрічаються трохи рідше. Проявляються у випадках виникненнярізкого протистояння у відносинах дитини з сім'єю.

{C}·                        Бунт проти оточуючих - дитина начебто знаходиться в стані жорсткогоконфлікту з усіма людьми, постійно свариться з ними, постійно проявляє агресію.

{C}·                        Знецінення дитиною особистості близьких - дитина може почати називати своїхбатьків та інших родичів лайливими словами, дратувати і обзивати їх.

{C}·                        Деспотизм –дитина прагне пригнічувати своїх близьких, змушує робити все, що він захоче,прагне стати «господарем» положення.

Як пом'якшити прояви кризи

1. Уникайте авторитарного стилю взаємин і надмірної опіки у вихованні.

2. Дотримуйтеся єдиної тактики виховання в сім'ї.

3. Оцінюйте тільки дії та вчинки дитини, при цьому не принижуйте її особистість. Такі слова, як «недотепа», «тюхтій», «вічно у тебе все валиться з рук» негативно впливають на самооцінку дитини.

4. Порівнюйте дитину тільки з самим собою: зараз вийшло краще, ніж минулого разу. Порівняння з іншими «А от у Василя це виходить краще, ніж у тебе!», не може привести ні до чого позитивного.

5. У тих випадках, де є можливість, надайте дитині право бути самостійною: нехай буде вправіобирати заняття, ігри, певні речіта дій (наприклад, запитуйте, чи хотіла б дитина прогулятися, який одяг бажає одягти, яку іграшку взяти на прогулянку, чим би хотіла пообідати сьогодні та ін.).

6. Пояснюйте правила в простій та доступній для дитини формі. Пояснюйте, що їй можна робити.

7. Неприємні процедури, які можуть викликати опір малюка, спровокувати впертість та негативізм, намагайтеся перевести у певну захоплюючу гру.

8. Разом шукайте компроміс в конфліктних ситуаціях, надавайте дитині право вибору.

9. Не воюйте з дитиною, але і не будьте надмірно поступливими. Проявляйте мудрість та допомагайте малюкувпоратися з самим собою, своїми емоціями.

10. Якщо ж в момент істерики ви будете вмовляти його або карати, ви навряд отримаєте позитивний результат. Дитина, яка знаходиться в стані афекту, нездатна зрозуміти логічні доводи, а гнів і покарання тільки підсилять негативну поведінку.

11. Не залякуйте дитинута не погрожуйте їй. Навпаки, допомагайте подолати її страхи.

12. Кризові явища можуть пройти майже непомітно, якщо з перших днів життя малюка ви будете враховувати його потреби, правильно організовувати спілкування з ним і його індивідуальні ігри та заняття, поважати особистість дитини та вчити її поважати й любити оточуючих.

Будь-яка криза обов'язково змінюється періодом стабільності.Успішно подолавши її, дитина стає більш самостійною, підніметься на новий рівень визначення себе як особистості.

 

Підтримуйте дитину, допомагайте пройти даний період та будьте уважні до неї!